посвистувати
ПОСВИ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Свистіти неголосно час від часу.
Ходить козак, посвистує, Щоб дівчина вийшла (П. Чубинський);
Підвів Антосьо голову, глянув стиха на образи і пішов з хати, посвистуючи (А. Свидницький);
// Важко дихаючи або кашляючи, раз у раз видавати свистячі звуки.
Легко посвистує носом старий, плямкає уві сні губами Михайло (Ю. Яновський);
// Час від часу утворювати свист за допомогою свистка, дудки і т. ін.
Раз у раз посвистували паровози.
2. що. Час від часу відтворювати свистом яку-небудь мелодію.
Я цілий день щось курликаю собі під ніс та посвистую веселі мелодії (М. Коцюбинський).
3. Час від часу видавати характерні свистячі звуки (про птахів, тварин).
Під віконечком соловейко у вишнях свиснув, трохи оддалік другий, третій, і вже не знаю, скільки їх почало посвистувать, наче вони б перегукувались (Марко Вовчок);
На тину весело посвистували червоногруді снігурі (В. Кучер);
Руді ящірки шмигали в пожухлій траві, тонко посвистували ховрахи, завмираючи стовпчиками біля нір (О. Донченко).
4. Сильно, поривчасто повіваючи, утворювати при цьому своєрідні свистячі звуки (про вітер, завірюху і т. ін.).
А за вікнами крекче мороз і посвистує вітер, він торгає приморожене гілля груші і видобуває з неї то стогін, то срібний передзвін (М. Стельмах).
5. Раз у раз утворювати свистячі звуки, стрімко рухаючись у повітрі.
Кимсь наполохані, від ставу низько пролетіли качки.., мелодійно посвистуючи крильми (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- посвистувати — посви́стувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- посвистувати — див. звучати Словник синонімів Вусика
- посвистувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Свистіти неголосно час від часу. || Важко дихаючи або кашляючи, раз у раз видавати свистячі звуки. || Час від часу утворювати свист за допомогою свистка, дудки і т. ін. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посвистувати — ві́тер у голові́ (гра́є (ві́є, сви́ще, посви́стує і т. ін.)) у кого, чиїй. Хто-небудь легковажний, несерйозний. — Ти добре прочесала жевжиків,— озвалася Майя.— Влучно сказала — жевжики! Це такі, у кого в голові вітер віє! (А. Фразеологічний словник української мови
- посвистувати — ПОСВИ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. неперех. Свистіти неголосно час від часу. Ходить козак, посвистує, Щоб дівчина вийшла (Чуб., V, 1874, 406); Підвів Антосьо голову, глянув стиха на образи і пішов з хати, посвистуючи (Свидн. Словник української мови в 11 томах