посвистувати
ПОСВИ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. неперех. Свистіти неголосно час від часу.
Ходить козак, посвистує, Щоб дівчина вийшла (Чуб., V, 1874, 406);
Підвів Антосьо голову, глянув стиха на образи і пішов з хати, посвистуючи (Свидн., Люборацькі, 1955, 168);
// Важко дихаючи або кашляючи, раз у раз видавати свистячі звуки.
Легко посвистує носом старий, плямкає уві сні губами Михайло (Ю. Янов., II, 1954, 200);
// Час від часу утворювати свист за допомогою свистка, дудки і т. ін.
Раз у раз посвистували паровози.
2. перех. Час від часу відтворювати свистом яку-небудь мелодію.
Я цілий день щось курликаю собі під ніс та посвистую веселі мелодії (Коцюб., III, 1956, 177).
3. неперех. Час від часу видавати характерні свистячі звуки (про птахів, тварин).
Під віконечком соловейко у вишнях свиснув, трохи оддалік другий, третій, і вже не знаю, скільки їх почало посвистувать, наче вони б перегукувались (Вовчок, І, 1955, 345);
На тину весело посвистували червоногруді снігурі та тонко видзвонювали молоти в колгоспній кузні (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 6);
Руді ящірки шмигали в пожухлій траві, тонко посвистували ховрахи, завмираючи стовпчиками біля нір (Донч., VI, 1957, 498).
4. неперех. Сильно, поривчасто повіваючи, утворювати при цьому своєрідні свистячі звуки (про вітер, завірюху і т. ін.).
А за вікнами крекче мороз і посвистує вітер, він торгає приморожене гілля груші і видобуває з неї то стогін, то срібний передзвін (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 215).
5. неперех. Раз у раз утворювати свистячі звуки, стрімко рухаючись у повітрі.
Кимсь наполохані, від ставу низько пролетіли качки.., мелодійно посвистуючи крильми (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 582).
Значення в інших словниках
- посвистувати — посви́стувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- посвистувати — див. звучати Словник синонімів Вусика
- посвистувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Свистіти неголосно час від часу. || Важко дихаючи або кашляючи, раз у раз видавати свистячі звуки. || Час від часу утворювати свист за допомогою свистка, дудки і т. ін. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посвистувати — ПОСВИ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Свистіти неголосно час від часу. Ходить козак, посвистує, Щоб дівчина вийшла (П. Чубинський); Підвів Антосьо голову, глянув стиха на образи і пішов з хати, посвистуючи (А. Словник української мови у 20 томах
- посвистувати — ві́тер у голові́ (гра́є (ві́є, сви́ще, посви́стує і т. ін.)) у кого, чиїй. Хто-небудь легковажний, несерйозний. — Ти добре прочесала жевжиків,— озвалася Майя.— Влучно сказала — жевжики! Це такі, у кого в голові вітер віє! (А. Фразеологічний словник української мови