посвоячений
ПОСВОЯ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до посвоя́чити.
Як чоловік чужий, але добре нам знайомий, можете висловити свою безсторонню гадку. Діло в тім, що Христина хоче “відкинути руку” чоловіка дуже поважного, досвідченого, з гарного роду, навіть посвояченого з пануючим домом (Б. Лепкий);
* Образно. З руїнами цими неначе посвоячена душа знаходила тут у тяжких хвилинах все покріплення... Зелень зимою і на руїнах – се ж .. символ живучості, лік цілющий на сумнів, зневіру... (Уляна Кравченко);
// посво́ячено, безос. пред.
2. у знач. прикм. Який посвоячився, поріднився з ким-небудь.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посвоячений — посвоя́чений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- посвоячений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до посвоячити. 2》 у знач. прикм. Який посвоячився, поріднився з ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посвоячений — ПОСВОЯ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до посвоя́чити. *Образно. З руїнами цими неначе посвоячена душа знаходила тут у тяжких хвилинах все покріплення… Зелень зимою і на руїнах — се ж.. символ живучості, лік цілющий на сумнів, зневіру… (У. Словник української мови в 11 томах