1. Словник української мови в 11 томах

посвоячений

ПОСВОЯ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до посвоя́чити.

*Образно. З руїнами цими неначе посвоячена душа знаходила тут у тяжких хвилинах все покріплення… Зелень зимою і на руїнах — се ж.. символ живучості, лік цілющий на сумнів, зневіру… (У. Кравч., Вибр., 1958, 302).

2. у знач. прикм. Який посвоячився, поріднився з ким-небудь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посвоячений — посвоя́чений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. посвоячений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до посвоячити. 2》 у знач. прикм. Який посвоячився, поріднився з ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посвоячений — ПОСВОЯ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до посвоя́чити. Як чоловік чужий, але добре нам знайомий, можете висловити свою безсторонню гадку. Словник української мови у 20 томах