1. Словник української мови в 11 томах

посвоячення

ПОСВОЯ́ЧЕННЯ, я, с., розм. Дія за знач. посвоя́чити і посвоя́читися.

Нюх так злюче відрікався від посвоячення з жебраками, так ненависно обзивав при жандармах і його, і матір, і весь рід Круків, що юнак сказав собі в думці: «Нехай же й він, паскуда, посидить за людську правду..» (Козл., Ю. Крук, 1957, 405).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посвоячення — посвоя́чення іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. посвоячення — -я, с., розм. Дія за знач. посвоячити і посвоячитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посвоячення — ПОСВОЯ́ЧЕННЯ, я, с., розм. Дія за знач. посвоя́чити і посвоя́читися. Нюх так злюче відрікався від посвоячення з жебраками, так ненависно обзивав при жандармах і його, і матір, і весь рід Круків, що юнак сказав собі в думці: “Нехай же й він, паскуда, посидить за людську правду ..” (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах