посвоячення

посвоя́чення

іменник середнього роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посвоячення — -я, с., розм. Дія за знач. посвоячити і посвоячитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. посвоячення — ПОСВОЯ́ЧЕННЯ, я, с., розм. Дія за знач. посвоя́чити і посвоя́читися. Нюх так злюче відрікався від посвоячення з жебраками, так ненависно обзивав при жандармах і його, і матір, і весь рід Круків, що юнак сказав собі в думці: “Нехай же й він, паскуда, посидить за людську правду ..” (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах
  3. посвоячення — ПОСВОЯ́ЧЕННЯ, я, с., розм. Дія за знач. посвоя́чити і посвоя́читися. Нюх так злюче відрікався від посвоячення з жебраками, так ненависно обзивав при жандармах і його, і матір, і весь рід Круків, що юнак сказав собі в думці: «Нехай же й він, паскуда... Словник української мови в 11 томах