посвіжіти
ПОСВІЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати холоднішим (про вітер, воду і т. ін.).
Глянь: западає день, і вітер посвіжів (М. Зеров);
В тріщинах набивалося листя, щоб перетліти і віддати себе землі; вода у джерелах посвіжіла і зробилася чистою-чистою (Григорій Тютюнник);
// безос. Похолоднішати (про погоду).
[Орфей:] Вже вечоріє! Вже роса упала! [Амфіон:] Нічого. Посвіжіло, се і краще, тепер ми, відпочивши, надолужим (Леся Українка).
2. Стати чистішим (про повітря).
3. Набути кращого, здоровішого вигляду (після відпочинку, купання і т. ін.); набратися сил, бадьорості; поздоровшати.
Вона просто виспалась, посвіжіла (В. Підмогильний);
Вона .. навіть помолодшала, лице посвіжіло, рухи жваві, енергійні, все робить бігом, за що не візьметься – горить в руках (С. Чорнобривець).
4. перен. Стати яскравішим, гарним, привабливим (про колір, зовнішній вигляд чого-небудь).
Після побілки хата причепурилася, посвіжіла, навіть повищала (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)