посвіжілий
ПОСВІЖІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до посвіжі́ти.
“Весна”, з насолодою подумав і Черниш, вдихаючи посвіжіле озонисте повітря (О. Гончар);
Мержинський сміявся. Він був у доброму настрої, посвіжілий – південь повернув йому сили і бадьорість (М. Олійник);
Катерина йшла просто на неї .. І обличчя в неї було посвіжіле, відмолоділе (В. Козаченко);
Гарний хлопець! Лоб високий, батьківський, брови смоляно-чорні, енергійного прочерку; обличчя продовгасте, чисте, з посвіжілим рум'янцем (І. Волошин);
// посвіжі́ло, безос. пред.
Словник української мови (СУМ-20)