посвіжілий
ПОСВІЖІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посвіжі́ти.
«Весна», з насолодою подумав і Черниш, вдихаючи посвіжіле озонисте повітря (Гончар, III, 1959, 394);
Мержинський сміявся. Він був у доброму настрої, посвіжілий — південь повернув йому сили і бадьорість (М. Ол., Леся, 1960, 208);
Катерина йшла просто на неї.. І обличчя в неї було посвіжіле, відмолоділе (Коз., Листи.., 1967, 256);
Гарний хлопець! Лоб високий, батьківський, брови смоляно-чорні, енергійного прочерку; обличчя продовгасте, чисте, з посвіжілим рум’янцем (Вол., Місячне срібло, 1961, 64).
Словник української мови (СУМ-11)