посвіжіти
ПОСВІЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати холоднішим (про вітер, воду і т. ін.).
Глянь: западає день, і вітер посвіжів (Зеров, Вибр., 1966, 468);
В тріщинах набивалося листя, щоб перетліти і віддати себе землі; вода у джерелах посвіжіла і зробилася чистою-чистою (Тют., Вир, 1964, 434);
// безос. Похолоднішати (про погоду).
[Орфей:] Вже вечоріє! Вже роса упала! [Амфіон:] Нічого. Посвіжіло, се і краще, тепер ми, відпочивши, надолужим (Л. Укр., І, 1951, 457).
2. Стати чистішим (про повітря).
3. Набути кращого, здоровішого вигляду (після відпочинку, купання і т. ін.); набратися сил, бадьорості; поздоровшати.
Вона.. навіть помолодшала, лице посвіжіло, рухи жваві, енергійні, все робить бігом, за що не візьметься — горить в руках (Чорн., Визволення, 1949, 68).
4. перен. Стати яскравішим, густішим (про колір, забарвлення і т. ін.).
Словник української мови (СУМ-11)