посередництво
ПОСЕРЕ́ДНИЦТВО, а, с.
1. Сприяння у встановленні або здійсненні ділових контактів, торговельних, дипломатичних та ін. зносин між ким-, чим-небудь.
Делікатність справи вимагала посередництва (Я. Качура);
// Допомога у налагодженні спілкування між ким-небудь.
– Який він із біса хитрий, – говорила далі [Краньцовська]. Вже вдається до вас за посередництвом (Л. Мартович);
Оксана платить мені за посередництво щодо Мажарина подвійною порцією морозива (Ірина Вільде).
2. Сприяння примиренню кого-небудь, встановленню миру між ворожими державами.
Разом зі мною прибула урядова парламентська комісія, що мала взяти на себе посередництво у розв'язанні конфлікту (І. Кулик);
// У міжнародному праві – участь третьої, нейтральної держави або міжнародної організації в мирному розв'язанні конфлікту між двома іншими державами.
○ (1) За посере́дництвом; рідше Че́рез посере́дництво у знач. прийм. з род. в. – за допомогою кого-, чого-небудь.
– У мене своя ціль на оці. Хочу здобути зичливість пана радника, а за його посередництвом вдертися в серденько його доньки (І. Франко);
З розмови з'ясовується, що мужики хочуть купити у Звездінцева землю за посередництвом банку (з наук. літ.);
Свідомість зв'язана з наявністю мови й мовлення, вона виникає на їх основі і здійснюється через їх посередництво (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)