посидючий

ПОСИДЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Здатний довго, старанно й наполегливо працювати над чим-небудь; не схильний часто змінювати місце перебування, заняття.

Коли двоє рідних людей .. розлучилися: одне поїхало за кордон, а друге осталося вдома, то повернення з мандрів родича начебто ставить того, хто лишався вдома, в якесь незручне становище. Тоді раптово стикаються нові думки, враження, нові звички, що їх жадібно вбирав мандрівник, із давніми думками, уявленнями, звичками, що їх пасивно зберігав посидючий домонтар (з наук. літ.).

2. Який вимагає терпіння, витримки, наполегливості.

Пора нам глянути ясними очима на нашу роботу, пора додати їй, окрім любові, і освітнього погляду, і посидючої праці (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. посидючий — посидю́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. посидючий — -а, -е. 1》 Здатний довго, старанно й наполегливо працювати над чим-небудь; не схильний часто змінювати місце перебування, заняття. 2》 Який вимагає терпіння, витримки, наполегливості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посидючий — ПОСИДЮ́ЧИЙ (здатний довго, старанно й наполегливо працювати над чим-небудь, на одному місці), ПОСИДЮ́ЩИЙ, УСИ́ДЛИВИЙ (ВСИ́ДЛИВИЙ). Судексперту треба.. бути винахідливим, мов дизайнер, і терплячим та посидючим, як годинникар (з журналу). — Пор. стара́нний.  Словник синонімів української мови
4. посидючий — ПОСИДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Здатний довго, старанно й наполегливо працювати над чим-небудь; не схильний часто змінювати місце перебування, заняття. 2. Який вимагає терпіння, витримки, наполегливості.  Словник української мови в 11 томах