посиніння
ПОСИНІ́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. поси́ні́ти.
Мабуть, і головним інженером став оцей позбавлений будь-яких здібностей, крім вміння кричати до хрипоти, до кашлю, до посиніння шиї, чоловічок тільки завдяки тому, що зміг колись дати “справну цифру” (П. Загребельний);
Не можна лишатися у воді до посиніння губ, ознобу або появи “гусячої шкіри” (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)