поскаржитися
ПОСКА́РЖИТИСЯ, жуся, жишся, док.
1. Висловити своє незадоволення ким-небудь; пожалітися кому-небудь на когось.
[Водяник:] Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці Гірській, то начувайся! (Леся Українка);
[Ганна:] Чоловік у мене, він би й нічого собі, коли ж похнюпа: поскаржуся йому на свекруху, а він мовчить!.. (М. Кропивницький);
За час від останніх відвідин завжди набереться у нього про що розповісти, попитати поради, а чи й на мачуху поскаржитись. І в тітки Катрі завжди для нього було ласкаве слово (А. Головко);
Хома якось був поскаржився замполітові, що бригадир не дає Явдошці соломи покрити хату (О. Гончар);
// Висловити жаль, невдоволення, стурбованість з приводу чого-небудь.
Ніхто не чув, щоб він хоч раз коли поскаржився на своє здоров'я (Я. Качура);
Може б, і заговорили [арештанти] з незнайомцем, може б, і поскаржились йому на несправедливість, але в усіх на душі була ще свіжа рана (Ю. Збанацький);
// Сказати комусь про своє страждання, фізичний біль, неприємні відчуття тощо.
Коли він тільки поскаржився після приїзду, що головні болі часто мучать, вона заспокоїла його переконано, твердо: – Я знаю такі травки в степу, їх треба до схід сонця збирати, зроблю настій і хоч які головні болі зніму... (О. Гончар);
– У мене аж в ушах заболіло від гуркотнечі, – поскаржився Сергій (О. Гуреїв).
2. Подати скаргу, звернутися до офіційної особи або установи із скаргою на кого-небудь.
Йонька .. чвалом біг до сільради, його так і тіпало, так і шматувало, щоб поскаржитися владі, як з ним не по-чесному сьогодні вчинили і яка несправедливість його спіткала (Григорій Тютюнник);
Ображена вихователька негайно поскаржилася директорові (І. Багмут).
◇ (1) Не мо́жна (мо́жу і т. ін.) поска́ржитися на кого – що – бути цілком задоволеним ким-, чим-небудь.
Двадцять дев'ять років прожили вони лагідно, без лайки і образ, і ніхто з них не міг поскаржитись одне на одного (А. Хижняк);
Не може дівчина поскаржитись і на теперішню свою мачуху, колишню табірну фельдшерицю, яка ні в чому не перечить не тільки Яцубі, але не перечить і доньці (О. Гончар);
(2) Не мо́жна (мо́жу і т. ін.) поска́ржитися на неста́чу чого – чогось-небудь є багато, цілком достатньо, вистачає.
Наша література, і зокрема проза, не може поскаржитись на нестачу нових, молодих сил (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)