поскублений

ПОСКУ́БЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до поску́бти.

Альоша перебирав худими пальцями жорстку поскублену шерсть свого приятеля [собаки] (І. Микитенко);

Чорний, обідраний, кривий, без поворота, без крил, з пошарпаною та поскубленою гнилою покрівлею, він [вітряк] скрипів, тремтів увесь і з кожним подихом вітру все дужче та дужче хилився набік (Л. Яновська).

Значення в інших словниках

1. поскублений — поску́блений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поскублений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поскубти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поскублений — ПОСКУ́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поску́бти. Альоша перебирав худими пальцями жорстку поскублену шерсть свого приятеля [собаки] (Мик., II, 1957, 202); Чорний, обідраний, кривий, без поворота.  Словник української мови в 11 томах