пославити

ПОСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. посла́влять; док., кого, що, розм., рідко.

Те саме, що осла́вити.

Так і порішили, щоб його божевільним пославити (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. пославити — посла́вити дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. пославити — -влю, -виш; мн. пославлять; док., перех., розм., рідко. Те саме, що ославити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пославити — ПОСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. посла́влять; док., перех., розм., рідко. Те саме, що осла́вити. Так і порішили, щоб його божевільним пославити (Вовчок, І, 1955, 177).  Словник української мови в 11 томах
4. пославити — Пославити, -влю, -виш гл. Ославить, прославить. Порішили, щоб божевільним його пославити. МВ. (О. 1862. І. 104).  Словник української мови Грінченка