пославка
ПО́СЛАВКА, и, ж., розм.
1. Поголоска, поголос; недобра слава.
Доводите ви мені, що про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив? Не ручіться (Марко Вовчок);
Гріх не біда, та пославка страшить! (М. Рильський, пер. з тв. О. Грибоєдова).
2. рідко. Те саме, що при́казка.
Колись чорноставське панство далеко знали. Склалася й по́славка: бенкетує, як чорноставський владир [володар] (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)