пославка

по́славка

-и, ж., розм.

1》 Поголоска, поголос; недобра слава.

2》 рідко. Те саме, що приказка.

Значення в інших словниках

1. пославка — по́славка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пославка — ПО́СЛАВКА, и, ж., розм. 1. Поголоска, поголос; недобра слава. Доводите ви мені, що про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив? Не ручіться (Марко Вовчок); Гріх не біда, та пославка страшить! (М. Рильський, пер. з тв. О. Грибоєдова).  Словник української мови у 20 томах
3. пославка — ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн.  Словник синонімів української мови
4. пославка — ПО́СЛАВКА, и, ж., розм. 1. Поголоска, поголос; недобра слава. Доводите ви мені, що про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив? Не ручіться (Вовчок, VI, 1956, 260); Гріх не біда, та пославка страшить! (Гриб., Лихо з розуму, перекл.  Словник української мови в 11 томах
5. пославка — По́славка, -ки ж. Слухъ, молва. Черк. у. Про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив. МВ. (КС. 1902. X. 141).  Словник української мови Грінченка