пославка

По́славка, -ки

ж. Слухъ, молва. Черк. у. Про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив. МВ. (КС. 1902. X. 141).

Значення в інших словниках

1. пославка — по́славка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пославка — -и, ж., розм. 1》 Поголоска, поголос; недобра слава. 2》 рідко. Те саме, що приказка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пославка — ПО́СЛАВКА, и, ж., розм. 1. Поголоска, поголос; недобра слава. Доводите ви мені, що про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив? Не ручіться (Марко Вовчок); Гріх не біда, та пославка страшить! (М. Рильський, пер. з тв. О. Грибоєдова).  Словник української мови у 20 томах
4. пославка — ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн.  Словник синонімів української мови
5. пославка — ПО́СЛАВКА, и, ж., розм. 1. Поголоска, поголос; недобра слава. Доводите ви мені, що про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив? Не ручіться (Вовчок, VI, 1956, 260); Гріх не біда, та пославка страшить! (Гриб., Лихо з розуму, перекл.  Словник української мови в 11 томах