послужливо

ПОСЛУ́ЖЛИВО.

Присл. до послу́жливий.

Наталка нечутною тінню ковзала по покоях, послужливо виконуючи найменше бажання господині (С. Добровольський);

Послужливо відкрив [Шаула] ворота, доки сотник сів на спочилого коня (Іван Ле);

– Ти хто такий? – спитав Теодосій високого. – Той швидко-швидко залопотів, послужливо посміхаючись (А. Хижняк);

* Образно. Малахоз стояв, дивився на місто, а пам'ять, ніби навмисне, виривала з минулого вечора якісь найболючіші шматки і послужливо показувала йому знову, ніби навмисне хотіла роз'ятрити криваву рану (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. послужливо — послу́жливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. послужливо — Присл. до послужливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. послужливо — ПОСЛУ́ЖЛИВО. Присл. до послу́жливий. Наталка нечутною тінню ковзала по покоях, послужливо виконуючи найменше бажання господині (Добр., Очак.  Словник української мови в 11 томах