послужливо
ПОСЛУ́ЖЛИВО.
Присл. до послу́жливий.
Наталка нечутною тінню ковзала по покоях, послужливо виконуючи найменше бажання господині (С. Добровольський);
Послужливо відкрив [Шаула] ворота, доки сотник сів на спочилого коня (Іван Ле);
– Ти хто такий? – спитав Теодосій високого. – Той швидко-швидко залопотів, послужливо посміхаючись (А. Хижняк);
* Образно. Малахоз стояв, дивився на місто, а пам'ять, ніби навмисне, виривала з минулого вечора якісь найболючіші шматки і послужливо показувала йому знову, ніби навмисне хотіла роз'ятрити криваву рану (В. Собко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- послужливо — послу́жливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- послужливо — Присл. до послужливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- послужливо — ПОСЛУ́ЖЛИВО. Присл. до послу́жливий. Наталка нечутною тінню ковзала по покоях, послужливо виконуючи найменше бажання господині (Добр., Очак. Словник української мови в 11 томах