1. Словник української мови в 11 томах

послужливо

ПОСЛУ́ЖЛИВО. Присл. до послу́жливий.

Наталка нечутною тінню ковзала по покоях, послужливо виконуючи найменше бажання господині (Добр., Очак. розмир, 1965, 201);

Послужливо відкрив [Шаула] ворота, доки сотник сів на спочилого коня (Ле, Наливайко, 1957, 113);

— Ти хто такий? — спитав Теодосій високого. — Той швидко-швидко залопотів, послужливо посміхаючись (Хижняк, Д. Галицький,1958, 121);

*Образно. Малахоз стояв, дивився на місто, а пам’ять, ніби навмисне, виривала з минулого вечора якісь найболючіші шматки і послужливо показувала йому знову, ніби навмисне хотіла роз’ятрити криваву рану (Собко, Справа.., 1959, 297).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. послужливо — послу́жливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. послужливо — Присл. до послужливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. послужливо — ПОСЛУ́ЖЛИВО. Присл. до послу́жливий. Наталка нечутною тінню ковзала по покоях, послужливо виконуючи найменше бажання господині (С. Добровольський); Послужливо відкрив [Шаула] ворота, доки сотник сів на спочилого коня (Іван Ле); – Ти хто такий?... Словник української мови у 20 томах