послухатор

ПОСЛУХА́ТОР, а, ч., заст., рідко.

Послу́ха́ч.

Дванадцять кобзарів, дванадцять послухаторів (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. послухатор — Послухатор, -ра м. = послухач. Дванадцять кобзарів, дванадцять послухаторів. Драг. 373.  Словник української мови Грінченка