послухняний
ПОСЛУХНЯ́НИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що слухня́ний.
Розумний та послухняний був (Сл. Б. Грінченка);
Родивсь [Б. Сметана], як Моцарт, – з музикою в серці І в пальцях, ще з дитинства послухняних (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)