послухняний

Послухняний, -а, -е

Послушный. Розумний та послухняний був. О. 1862. V. 106.

Значення в інших словниках

1. послухняний — послухня́ний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. послухняний — -а, -е, рідко. Те саме, що слухняний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. послухняний — ПОСЛУХНЯ́НИЙ, а, е, рідко. Те саме, що слухня́ний. Розумний та послухняний був (Сл. Б. Грінченка); Родивсь [Б. Сметана], як Моцарт, – з музикою в серці І в пальцях, ще з дитинства послухняних (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
4. послухняний — ПОСЛУХНЯ́НИЙ, а, е, рідко. Те саме, що слухня́ний. Розумний та послухняний був (Сл. Гр.); Родивсь [Б. Сметана], як Моцарт, — з музикою в серці І в пальцях, ще з дитинства послухняних (Рильський, II, 1960, 289).  Словник української мови в 11 томах