м. Слушатель. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Ном. № 5431.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
послухач —
послу́ха́ч іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
послухач —
-ухача, ч., розм., рідко. 1》 Те саме, що слухач. 2》 Той, хто слухає кого-небудь, виконує чиюсь волю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
послухач —
ПОСЛУ́ХА́Ч, у́хача́, ч., розм., рідко. 1. Те саме, що слуха́ч. Послухачі нехай умову пам'ятають і голову мені не морочать. Згода? Як згода, то слухайте (Марко Вовчок). 2. Той, хто слухає кого-небудь, виконує чиюсь волю.
Словник української мови у 20 томах
послухач —
ПОСЛУ́ХА́Ч, у́хача́, ч., розм., рідко. 1. Те саме, що слуха́ч. Послухачі нехай умову пам’ятають і голову мені не морочать. Згода? Як згода, то слухайте (Вовчок, VI, 1956, 273). 2. Той, хто слухає кого-небудь, виконує чиюсь волю.
Словник української мови в 11 томах