Великий тлумачний словник сучасної мови

послухач

послу́хач

-ухача, ч., розм., рідко.

1》 Те саме, що слухач.

2》 Той, хто слухає кого-небудь, виконує чиюсь волю.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. послухач — послу́ха́ч іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
  2. послухач — ПОСЛУ́ХА́Ч, у́хача́, ч., розм., рідко. 1. Те саме, що слуха́ч. Послухачі нехай умову пам'ятають і голову мені не морочать. Згода? Як згода, то слухайте (Марко Вовчок). 2. Той, хто слухає кого-небудь, виконує чиюсь волю.  Словник української мови у 20 томах
  3. послухач — ПОСЛУ́ХА́Ч, у́хача́, ч., розм., рідко. 1. Те саме, що слуха́ч. Послухачі нехай умову пам’ятають і голову мені не морочать. Згода? Як згода, то слухайте (Вовчок, VI, 1956, 273). 2. Той, хто слухає кого-небудь, виконує чиюсь волю.  Словник української мови в 11 томах
  4. послухач — Послухач, -ча м. Слушатель. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Ном. № 5431.  Словник української мови Грінченка