послухач

ПОСЛУ́ХА́Ч, у́хача́, ч., розм., рідко.

1. Те саме, що слуха́ч.

Послухачі нехай умову пам’ятають і голову мені не морочать. Згода? Як згода, то слухайте (Вовчок, VI, 1956, 273).

2. Той, хто слухає кого-небудь, виконує чиюсь волю.

Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі (Номис, 1864, № 5431);

[Xрапко:] Таких дітей, як ти, й на улиці скільки хочеш бігає. Аби тут було (б’є по кишені), а то знайдуться і помагачі, і послухачі (Мирний, V, 1955, 179);

[Павло:] І хіба таки меж нами не буде другого Сагайдачного? [Ігнат:] Ні вже, поминайте його. Не такі козаки стали! Тепер уже таких послухачів нема, щоб доброго слухали (Кост., І, 1967, 149);

*Образно. Слава, славне товариство, за все те, що Ви зробили задля рідного кону, що піднесли його високо вгору і порівняли з постановами найкращих робітників і щирих послухачів тієї чарівної богині Мельпомени (Мирний, V, 1955, 388).

Значення в інших словниках

1. послухач — послу́ха́ч іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. послухач — -ухача, ч., розм., рідко. 1》 Те саме, що слухач. 2》 Той, хто слухає кого-небудь, виконує чиюсь волю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. послухач — ПОСЛУ́ХА́Ч, у́хача́, ч., розм., рідко. 1. Те саме, що слуха́ч. Послухачі нехай умову пам'ятають і голову мені не морочать. Згода? Як згода, то слухайте (Марко Вовчок). 2. Той, хто слухає кого-небудь, виконує чиюсь волю.  Словник української мови у 20 томах
4. послухач — Послухач, -ча м. Слушатель. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Ном. № 5431.  Словник української мови Грінченка