послухняний
ПОСЛУХНЯ́НИЙ, а, е, рідко. Те саме, що слухня́ний.
Розумний та послухняний був (Сл. Гр.);
Родивсь [Б. Сметана], як Моцарт, — з музикою в серці І в пальцях, ще з дитинства послухняних (Рильський, II, 1960, 289).
Словник української мови (СУМ-11)