послушенство

ПОСЛУШЕ́НСТВО, а, с.

1. заст. Слухняність.

– Ну, – каже [батько], – добра ти в мене дитина, я тебе нагороджу за твоє послушенство (з казки);

Кажуть, що так Бог звелів, щоб на землі були можні і злидарі. – Брехня! – глухо промовив Ярема. – То все вигадка і втіха для дурнів, щоб жили в послушенстві та панам догоджали (П. Кочура);

Тричі вдарив дзвін до послушенства, але віче бурувало (А. Хижняк).

2. рел.-церк. Перебування послушником у монастирі, виконання обов'язків послушника.

Їх [послушників] роки були вже покликані до армії, на фронт, на війну – але послушенство в монастирі звільняло їх від призову на позиції (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. послушенство — послуше́нство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. послушенство — -а, с. 1》 заст. Слухняність. 2》 церк. Перебування послушником у монастирі, виконання обов'язків послушника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. послушенство — Послух, покора, покірність; юрисдикція, слухняність, послушність  Словник застарілих та маловживаних слів
4. послушенство — ПОСЛУШЕ́НСТВО, а, с. 1. заст. Слухняність. — Ну, — каже [батько], — добра ти в мене дитина, я тебе нагороджу за твоє послушенство (Укр.. казки, 1951, 245); Кажуть, що так бог звелів, щоб на землі були можні і злидарі. — Брехня! — глухо промовив Ярема.  Словник української мови в 11 томах