послушно
ПОСЛУ́ШНО.
Присл. до послу́шний.
Ставала [Настка] все прихильніша до нього, і коли він висловлював якесь бажання, виконувала його послушно (О. Кобилянська);
Надбіжить маленький його пастушок, чвяхне батіжком, а бугай озьме [візьме] хвіст поміж ноги та й послушно вертається до стайні (Л. Мартович);
Фоня послушно склав свої квиточки, записи, закрив палітурку, взяв її під пахву і пішов (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)