послушно

ПОСЛУ́ШНО. Присл. до послу́шний.

Ставала [Настка] все прихильніша до нього, і коли він висловлював якесь бажання, виконувала його послушно (Коб., III, 1956, 436);

Надбіжить маленький його пастушок, чвяхне батіжком, а бугай озьме [візьме] хвіст поміж ноги та й послушно вертається до стайні (Март., Тв., 1954, 225);

Фоня послушно склав свої квиточки, записи, закрив палітурку, взяв її під пахву і пішов (Ле, Історія радості, 1947, 278).

Значення в інших словниках

1. послушно — Слухняно  Словник чужослів Павло Штепа
2. послушно — ПОСЛУ́ШНО. Присл. до послу́шний. Ставала [Настка] все прихильніша до нього, і коли він висловлював якесь бажання, виконувала його послушно (О.  Словник української мови у 20 томах
3. послушно — послу́шно слухняно (ст): Мельдую послушно, пане подхоронжи: капраль Баліцкі, звани Базиль, заасентерований до Дивізії (Лисяк)  Лексикон львівський: поважно і на жарт