послушність

ПОСЛУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. послу́шний; слухняність, покора.

З семи років хлопчиків [спартанських] віддавали до державних шкіл. Вони жили в казармах і ділились на загони. Читати й писати їх майже не вчили. Головну увагу звертали на послушність, розвиток сили, спритності та витривалості (Іст. стар. світу, 1957, 91).

Значення в інших словниках

1. послушність — -ності, ж., заст. Абстр. ім. до послушний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. послушність — ПОСЛУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. послу́шний; слухняність, покора. З семи років хлопчиків [спартанських] віддавали до державних шкіл. Вони жили в казармах і ділились на загони. Читати й писати їх майже не вчили.  Словник української мови у 20 томах