послушничок

ПОСЛУ́ШНИЧОК, а, ч., заст., рідко.

Пестл. до послу́шник².

Мого батька брата та була взята орда; а він там був послушничком у одного татарина п'ять год (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. послушничок — По́слушничок, -чка м. ум. отъ послушник.  Словник української мови Грінченка