посмикати

ПОСМИ́КАТИ, посми́каю, посми́каєш і рідко посми́чу, посми́чеш, док., кого, що і без прям. дод.

Смикати кого-, що-небудь якийсь час.

Коли ми піднялись по сходах, на знайомих нам дверях побачили замок. Ми трохи посмикали його, але таким способом замки не відмикають (Л. Смілянський);

Він посмикав борідку (Н. Рибак);

// за що. Покарати кого-небудь, смикаючи за чуба, за вуха тощо.

Вона було пиріжком у неділю наділить, а надломиш у садку вишню, то за чуприну посмиче (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. посмикати — посми́кати дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. посмикати — посмикаю, посмикаєш і рідко посмичу, посмичеш, док., перех. і неперех. Смикати кого-, що-небудь якийсь час. || за що. Покарати кого-небудь, смикаючи за чуба, за вуха тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посмикати — СМИ́КАТИ (тягнути рвучкими рухами), ША́РПАТИ, СІ́ПАТИ, ТО́РСАТИ, ТО́РГАТИ, ТОРИГАТИ діал., ТЕРМОСИТИ, ТЯГА́ТИ, СКУ́БТИ, СКУ́БАТИ, ДЕ́РТИ підсил., ДРА́ТИ підсил., РВА́ТИ підсил., МИ́КАТИ діал. (перев.  Словник синонімів української мови
4. посмикати — ПОСМИ́КАТИ, посми́каю, посми́каєш і рідко посми́чу, посми́чеш, док., перех. і неперех. Смикати кого-, що-небудь якийсь час. Коли ми піднялись по сходах, на знайомих нам дверях побачили замок.  Словник української мови в 11 томах
5. посмикати — Посмикати, -чу, -чеш гл. Подергать. Ой паничу, паничу! я вас за чуб посмичу. Ном. № 1162.  Словник української мови Грінченка