посмутитися
ПОСМУТИ́ТИСЯ, ути́ться, утимо́ся, утите́ся, док.
Засмутитися, стати сумним, засмученим (перев. про всіх або багатьох).
Пізно ввечері хлопці поверталися з худобою додому. В куряві помалу їхали на конях і мовчали – посмутилися (А. Головко);
На майдані коло церкви посмутились матері (П. Тичина);
// Набути сумного виразу (про очі, погляд, обличчя).
Ясні очі дівочі дивилися на Кармеля і у той самий черк і собі посмутилися (Марко Вовчок);
// перен. Стати похмурим (про навколишнє середовище, природні умови тощо).
Посмутилось синє море, Хвилі скинулись, як гори (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)