посмутнілий

ПОСМУТНІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до посмутні́ти.

А чому ж це милий, Чому посмутнілий? (О. Ющенко);

Варвара Сніжко, в вишиваній рясній сорочці, перемовлялася із Маврою, кивала на посмутнілих сусідок (К. Гордієнко);

Згадав він Тані личко миле, Таке бліде та посмутніле (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

Циган, водячи смичком, з презирством поглянув на Плачинду, зупинив посмутнілі очі на конях й одвернувся (М. Стельмах);

В нерадісних думках я виходжу на посмутнілий без хати і катраги двір (М. Стельмах);

* Образно. Затремтіли зірки посмутнілі і погасли в імлі голубій... (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. посмутнілий — посмутні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. посмутнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до посмутніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посмутнілий — ПОСМУТНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посмутні́ти. А чому ж це милий, Чому посмутнілий? (Ющ., Люди.., 1959, 12); Варвара Сніжко, в вишиваній рясній сорочці, перемовлялася із Маврою, кивала на посмутнілих сусідок (Горд., Дівчина..  Словник української мови в 11 томах