посмішити
ПОСМІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., кого, що.
1. Док. до сміши́ти.
Йому хочеться і собі що-небудь сказати, чим-небудь дівчат посмішити, та поки надумається, дивись – Онисько уже й розсмішив (Панас Мирний).
2. Смішити якийсь час.
Кузь почервонів, а Бабенко пирснув у кулак, потім підморгнув Прокопові. Мовляв, не слід заважати. Нехай посмішить своїми опецькуватими дотепами (М. Руденко);
– Різнобровий, посміши нас... – Клоуне, покажи, як люди вниз головою ходять... (Д. Ткач).
3. розм. Ввести в сором кого-небудь; осоромити.
Дочка батьків своїх посмішила, добре ім'я знеславила, зганьбила (з переказу).
Словник української мови (СУМ-20)