посох
ПО́СОХ, а, ч.
Те саме, що патери́ця.
Забряжчали об камінь посохи – бояри й воєводи .. поспішали до широких дверей княжого терему (С. Скляренко);
Виходь у ліс, на простір, друже мій, Бери у руки мандрівничий посох (І. Нехода);
Роботою керує поважний старець, срібно-кучерявий ієромонах Сильвестр з посохом і золотим хрестом на грудях (І. Кочерга);
* У порівн. Патлатюк, одягнутий у синю чумарку, підстрижений “у кружок”, у смушевій шапці, ступав сановито, ставлячи перед собою високу палицю, як біблейський посох (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)