посохлий
ПОСО́ХЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до посо́хнути і посо́хти.
Облізла шкапина блукала цілий день коло дому, підставляла сухі ребра вітрові та скубла останню пожовклу й посохлу травицю (М. Коцюбинський);
Христя глянула на матір і злякалася: жовта, аж чорна, сиділи вона на полу, .. очіпок, підбившись угору, посунувся набік; сірі пасма волосся висіли з-під нього, мов посохле бадилля (Панас Мирний);
Я підняв листок посохлий І, задумавшись, гризу (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)