посохлий
ПОСО́ХЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до посо́хнути і посо́хти.
Облізла шкапина блукала цілий день коло дому, підставляла сухі ребра вітрові та скубла останню пожовклу й посохлу травицю (М. Коцюбинський);
Христя глянула на матір і злякалася: жовта, аж чорна, сиділи вона на полу, .. очіпок, підбившись угору, посунувся набік; сірі пасма волосся висіли з-під нього, мов посохле бадилля (Панас Мирний);
Я підняв листок посохлий І, задумавшись, гризу (А. Кримський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посохлий — посо́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- посохлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до посохнути і посохти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посохлий — СУХИ́Й (не мокрий, не вологий або який втратив вологу), ВИ́СОХЛИЙ, ВИ́СХЛИЙ рідше, ЗАСО́ХЛИЙ, ПОСО́ХЛИЙ (про всіх або багатьох); ПІДСО́ХЛИЙ, ПРОСО́ХЛИЙ (який частково втратив вологу); ПЕРЕСО́ХЛИЙ (який зовсім втратив вологу, занадто сухий). Словник синонімів української мови
- посохлий — ПОСО́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посо́хнути і посо́хти. Облізла шкапина блукала цілий день коло дому, підставляла сухі ребра вітрові та скубла останню пожовклу й посохлу травицю (Коцюб. Словник української мови в 11 томах