1. Словник української мови в 11 томах

посохлий

ПОСО́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посо́хнути і посо́хти.

Облізла шкапина блукала цілий день коло дому, підставляла сухі ребра вітрові та скубла останню пожовклу й посохлу травицю (Коцюб., І, 1955, 377);

Христя глянула на матір і злякалася: жовта, аж чорна, сиділи вона на полу,.. очіпок, підбившись угору, посунувся набік; сірі пасма волосся висіли з-під нього, мов посохле бадилля (Мирний, III, 1954, 11);

Я підняв листок посохлий І, задумавшись, гризу (Крим., Вибр., 1965, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посохлий — посо́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. посохлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до посохнути і посохти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посохлий — ПОСО́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до посо́хнути і посо́хти. Облізла шкапина блукала цілий день коло дому, підставляла сухі ребра вітрові та скубла останню пожовклу й посохлу травицю (М. Словник української мови у 20 томах
  4. посохлий — СУХИ́Й (не мокрий, не вологий або який втратив вологу), ВИ́СОХЛИЙ, ВИ́СХЛИЙ рідше, ЗАСО́ХЛИЙ, ПОСО́ХЛИЙ (про всіх або багатьох); ПІДСО́ХЛИЙ, ПРОСО́ХЛИЙ (який частково втратив вологу); ПЕРЕСО́ХЛИЙ (який зовсім втратив вологу, занадто сухий). Словник синонімів української мови