посох
ПО́СОХ, а, ч. Те саме, що патери́ця.
Забряжчали об камінь посохи — бояри й воєводи ..поспішали до широких дверей княжого терему (Скл., Святослав, 1959, 29);
Виходь у ліс, на простір, друже мій, Бери у руки мандрівничий посох (Нех., Дніпр. край, 1939, 71);
Роботою керує поважний старець, срібно-кучерявий ієромонах Сильвестр з посохом і золотим хрестом на грудях (Коч., П’єси, 1951, 11);
*У порівн. Патлатюк, одягнутий у синю чумарку, підстрижений «у кружок», у смушевій шапці, ступав сановито, ставлячи перед собою високу палицю, як біблейський посох (Панч, І, 1956, 256).
Словник української мови (СУМ-11)