поспитатися

ПОСПИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.

Те саме, що спита́тися.

– Шлях є, та кудою він провадить? – каже козак. – Треба під'їхати до хуторця [хутірця] й поспитатись (Марко Вовчок);

– Хіба ти справді на заробітки йти збираєшся? – поспитався глухо Ілько, немов із льоху обізвався (Л. Яновська);

// Розпитати когось про що-небудь.

Пісні ті справді трудно було дістати, бо вони мало співаються і то більш межи старими людьми, я ж не в стані ходити по селі, отже, мусила чекати, аж моя знайома дівчина поспитається старих людей та сама навчиться (Леся Українка);

– Та то й я кажу, піду до Іванихи поспитатися; вони вже в тім [у такій ситуації] були і знають (Н. Кобринська).

Значення в інших словниках

1. поспитатися — поспита́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поспитатися — -аюся, -аєшся, док., розм. Те саме, що спитатися. || Розпитати когось про що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поспитатися — ЗАПИ́ТУВАТИ (звертатися до когось з питанням), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯ розм., ЗАПИ́ТУВАТИСЯ розм. — Док.: запита́ти, спита́ти, спита́тися, поспита́тися, запита́тися. — Іще якась надзвичайна сенсація? — підозріливо запитує Стадницький (М.  Словник синонімів української мови
4. поспитатися — ПОСПИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Те саме, що спита́тися. — Шлях є, та кудою він провадить? — каже козак. — Треба під’їхати до хуторця [хутірця] й поспитатись (Вовчок, І, 1955, 323); — Хіба ти справді на заробітки йти збираєшся?...  Словник української мови в 11 томах
5. поспитатися — Поспита́тися, -та́юся, -єшся гл. Спросить, спроситься.  Словник української мови Грінченка