посполу
ПОСПО́ЛУ, присл., розм.
Разом, спільно, укупі з ким-, чим-небудь.
Із дитинства, проведеного в нужденній, напіврозваленій “халупі”, посполу з курми, коровою і телятем [телям] та ще з трьома старшими братами, .. він виніс тілько два, майже рівночасні, але страшенно не подібні до себе вражіння (І. Франко);
Здивований Хо бачить, як усі посполу сідають за стіл, і каже до себе: “А диви! Тут наче нема пана й мужика, а самі люди...” (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)