посполу
ПОСПО́ЛУ, присл., розм. Разом, спільно, укупі з ким-, чим-небудь.
Із дитинства, проведеного в нужденній, напіврозваленій «халупі», посполу з курми, коровою і телятем [телям] та ще з трьома старшими братами, ..він виніс тілько два, майже рівночасні, але страшенно не подібні до себе вражіння (Фр., II, 1950, 137);
Здивований Хо бачить, як усі посполу сідають за стіл, і каже до себе: «А диви! Тут наче нема пана й мужика, а самі люди…» (Коцюб., І, 1955, 173).
Словник української мови (СУМ-11)