поспотикатися
ПОСПОТИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.
1. Спотикатися якийсь час.
2. перен. Допускати помилки зустрічаючись із труднощами якийсь час.
Він [Мусій] піде цим шляхом [науки]. Звісно, йому треба доброго поводиря. Так сам Євген Панасович і береться його вести. Як ото кажуть: учений іде, а неук слідом спотикається. Що ж, може, варто поспотикатися (В. Речмедін).
3. чим, перен. Дивитися на що-небудь, намагаючись зрозуміти, пізнати щось.
Без особливого інтересу розгорнув [Довгаль] папір, поспотикався поглядом по кривих рядках, писаних невправною рукою каракулів (І. Головченко і О. Мусієнко).
Словник української мови (СУМ-20)