поспів

ПО́СПІВ, у, ч., рідко.

1. Наспів.

2. Заключна частина поетичного твору; епілог.

Поспів до думи (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. поспів — По́спів: — посполу, разом [2,XIII] — разом, спільно [X] спільно, Брати мов зичливі на прадідній ниві працюють поспів. [Звн 126]; [ВЛ]  Словник з творів Івана Франка
2. поспів — -у, ч. 1》 Спів, наспів. 2》 Завершення, епілог поетичного твору. Поспів до думи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поспів — По́спів, -ву м. 1) Пѣніе, напѣвъ. 2) Заключеніе, эпилогъ (поэтическаго произведенія). Поспів до думи. К. Дз. 149.  Словник української мови Грінченка