поставник

ПОСТАВНИ́К, а́, ч.

1. церк. Великий церковний свічник; ставник.

Двір [панський] палав. Горіли вже й стрункі тополі, гейби свічки на поставниках в церкві (Мирослав Ірчан).

2. заст. Велика свіча.

Над о. Гервасієм вже правило аж чотири попи, всі в чорних ризах; в головах йому поставник горів (А. Свидницький);

Отець його підійшов напотемки к одній зовсім чорній стіні і засвітив дві грубії, давнії свічі, звані поставниками (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. поставник — поставни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. поставник — Свічник на велику кількість свічок, що його розташовують перед намісними іконами; кандило  Словник церковно-обрядової термінології
3. поставник — -а, ч. 1》 церк. Великий церковний свічник; ставник. 2》 заст. Велика свіча.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поставник — СВІЧНИ́К (підставка для свічки, свічок), ПІДСВІ́ЧНИК, СТАВНИ́К церк., ПОСТАВНИ́К церк., СВІ́ТОЧ заст., СТА́ВЕЦЬ заст., ШАНДА́Л заст.; КАНДЕЛЯ́БР (для кількох свічок або електроламп). У гроті були поставлені свічники й запалені свічки (Л.  Словник синонімів української мови
5. поставник — ПОСТАВНИ́К, а́, ч. 1. церк. Великий церковний свічник; ставник. Двір [панський] палав. Горіли вже й стрункі тополі, гейби свічки на поставниках в церкві (Ірчан, II, 1958, 90). 2. заст. Велика свіча. Над...  Словник української мови в 11 томах
6. поставник — Поставник, -ка м. = ставник. Камен. у. Шух. І. 270. Поставник горів. Св. Л. 109.  Словник української мови Грінченка