поставник
ПОСТАВНИ́К, а́, ч.
1. церк. Великий церковний свічник; ставник.
Двір [панський] палав. Горіли вже й стрункі тополі, гейби свічки на поставниках в церкві (Ірчан, II, 1958, 90).
2. заст. Велика свіча.
Над о. Гервасієм вже правило аж чотири попи, всі в чорних ризах; в головах йому поставник горів (Свидн., Люборацькі, 1955, 77);
Отець його підійшов напотемки к одній зовсім чорній стіні і засвітив дві грубії, давнії свічі, звані поставниками (Фр., VIII, 1952, 155).
Словник української мови (СУМ-11)